Кам'янець-Подільський - у недавньому минулому столиця Поділля: в 1362-1395 рр. - князівства, з 30-х рр. XV ст. - центр воєводства в складі Польського королівства, в 1672-1699 рр. - центр турецького пашалика (еялету), з кінця XVIII ст. - центр Подільської губернії, в 1937-1954 рр. - центр області. Кам'янець, що вважався в XV-XVIII століттях "ключем Польщі", був відомий усій Європі як "оплот християнства", "вежа, зведена рукою Божою". Він був містом-фортецею, що мало дві однаково могутні групи укріплень: міські фортифікації і замок.

Розташування міста по-своєму унікальне: у глибокому каньйоні протікає річка Смотрич (ліва притока Дністра), що охоплює кільцем скелястий півострів. Середньовічний Кам'янець з'єднувався з навколишньою місцевістю тільки вузьким перешийком. Висота каньйону Смотрича складає близько 30 м, ширина - 150-200 м. Природну міць міста люди доповнили фортифікаційними спорудами. Історико-археологічні пам'ятки свідчать, що на цих землях люди жили з давніх- давен. На території Старого міста, фортеці та в Татарському урочищі знайдено залишки поселень трипільської культури, доби бронзи й раннього заліза. У перші століття нашої ери територію майбутнього Кам'янця та його околиць населяли племена черняхівської культури, основним заняттям яких було рільництво. Знайдені тут римські монети III-III століть свідчать про торгові зв'язки місцевого населення з жителями Північного Причорномор'я та римських провінцій. Наприкінці першого тисячоліття нашої ери територію сучасного Кам'янця, як і все середнє Подністров’я, заселяють східнослов'янські племена уличів та тиверців, що входили до складу Київської Русі.

Залишки слов'янських поселень, виявлені на території фортеці і Старого міста, дають підстави стверджувати, що в ХІІ-ХIII ст. сформувалося місто Кам'янець, яке набуло значного розквіту у складі Галицько-Волинського князівства, особливо у торговельних стосунках, бо саме через нього пролягав шлях із Києва на Балкани. Місто було також одним із форпостів на південно- західному кордоні Русі. Тоді ж на скелястому мисові на захід від міста споруджено дерев'яне укріплення. В ХІІІ-ХІV ст. з'явилися перші кам'яні вежі. Літопис приписує будівництво кам'яного замку литовським князям Коріатовичам (друга половина XIV ст.).

В 1362 р. Кам'янець увійшов до складу Великого князівства Литовського і відтоді формується як політичний і адміністративний центр Поділля. В 1420 році місто захопили польські війська, а в 1434 році перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі. З цього часу Кам'янець отримав статус королівського міста і був перетворений на досконалу і неприступну для ворогів фортецю. Татари, що часто нападали на Поділля, навіть не намагалися захопити місто. Коли турки встановили своє панування над Молдавським князівством і Дністер, що протікає всього за 15 км від Кам'янця, став кордоном між Польським королівством і Османською імперією, стратегічне значення міста особливо зросло.

Надання місту Магдебурзького права та вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів сприяло розвиткові ремесел і торгівлі. Населення міста було об'єднано у три національні спільноти: руську (українську), польську і вірменську, які відповідно утворили й три центри - Польський, Руський та Вірменський ринки.

Перший відомий опис Кам'янецького замку відноситься до 1494 р. З боку міста він мав ворота з вежею, у північній стіні була влаштована Польна брама. На озброєнні гарнізону було 11 гармат і одна велика "тарасниця". У 1621 р. під керівництвом королівського інженера Теофіла Шомберга за голландським зразком споруджено Новий замок, що був пристосований до оборони в умовах артилерійської боротьби. Новий замок складався з двох земляних півбастіонів (в них знаходилися каземати) і куртини, перед якими було влаштовано сухий рів. До сьогодні збереглися система підземель, а також більшість кам'яних стін - ескарпові та контрескарпові. Основна боротьба під час облоги міста турками (12-26 серпня 1672 р.) відбувалася саме тут. У Новому замку було близько 1000 захисників (усього ж гарнізон міста нараховував близько 1,5 тис.). Турки ж мали 5-кратну перевагу в артилерії, і більш ніж у 80 разів - у живій силі. Найпотужніша в Європі турецька артилерія сіяла спустошення, знищуючи укріплення і будинки в місті. Щодня на Новий замок обрушувалося 400 ядер і 200 мортирних гранат. Турецькі сапери робили підкопи, для того щоб висадити його в повітря. Обложені вирішили відступити в Старий замок. 25 серпня турки підірвали міну під Великою західною вежею і почали штурм. Захисники відбили його, однак стало зрозуміло, що замок довго не вистоїть. Староста М. Потоцький та інші керівники гарнізону приймають рішення розпочати переговори з турками. Ті погодилися прийняти почесну капітуляцію. Під час переговорів 26 серпня злетіла в повітря вежа Чорна. Вибухнув пороховий склад, підірваний начальником замкової артилерії Геклінгом. Загинуло понад 500 чоловік, у тому числі "Гектор кам'янецький" Юрій Володийовський, якого вважали душею оборони.

Протягом усієї багатовікової історії місто перебувало у виру національно- визвольного руху, який досяг апогею під час Визвольної війни українського народу, очолюваної Богданом Хмельницьким. В XVII ст. над краєм нависла загроза турецького завоювання. В серпні 1672 р. місто на 27 років було захоплене турецькими завойовниками. За Карловицькою мирною угодою 1699 р. Туреччина була змушена повернути Польщі більшу частину Поділля з Кам’янцем. В 1793 р. Правобережна Україна була приєднана до Російської держави, а в 1795 р. Кам'янець став центром Подільської губернії. З плином віків змінювалася влада. Місто не раз занепадало і розквітало знову, що неминуче позначалось на його забудові.

В 1846 році місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. В 50-ті роки XIX ст. в духовній семінарії навчались видатні представники української літератури - Степан Руданський та Анатолій Свидницький. В роки боротьби за становлення української державності, в червні 1919 р. Кам'янець тимчасово став столицею Української Народної Республіки. В місті було відкрито Кам’янець-Подільський державний університет, першим ректором якого був Іван Огієнко.

В 1928 році постановою уряду УРСР, Стару фортецю було оголошено державним історико-культурним заповідником. Туризм - один з головних напрямків розвитку міста зараз. Своїм розташуванням та історико-архітектурними пам'ятками Кам'янець може зачарувати кожного. Традиційно в місті відбуваються лицарські турніри, етап чемпіонату України з повітроплавання, авторалі та інші видовищні заходи.